...У згадках воскресають раз у раз
Полеглі й покалічені солдати,
І той травневий радісний наказ,
І той такий жаданий сорок п'ятий...
9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як день врятування людства від нацистської чуми, як День Перемоги у найкривавішій війні на нашій планеті.
У нашій бібліотеці провели годину-реквієм для користувачів "Священна пам'ять в спадок нам дана..." і виготовлене "Дерево Пам'яті", на якому майорять фотографії наших ветеранів ІІ Світової Війни, які ми разом з нашими читачами збираємо серед односельців.
Полум'я ІІ Світової війни, складовою якої була Велика Вітчизняна війна нашого народу проти нацистів, палало шість років. Території 40 країн Європи, Азії та інших, були охоплені битвами, в яких загинули понад 50 мільйонів чоловік...
Минули більше семи десятиліть з дня перемоги у цій війні, але і сьогодні подвиг захисників і визволителів є прикладом героїзму, справедливості, віри у свої сили
Ратний подвиг батьків, дідів і прадідів у Великій Вітчизняній війні ніколи не може бути забутим. Його не можуть зменшити ані десятиріччя, ані суспільні зміни.
Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.
Страшні сліди залишила війна. На території України в руїни та згарища перетворили фашисти 114 міст і 28 тисяч сіл.
На нашому "Дереві пам'яті" майорять фото наших односельців, які віддали життя за нас, наше мирне життя, зберігаючи теплі спогади у серцях своїх рідних.
Щоб віддати данину і шану нашим ветеранам наші користувачі в'язали зелені та білі стрічечки - кольори надії...
Кожен, зав'язуючи стрічку, згадував щось із розповіді про страшну війну своїх прадідів і дідів, адже допоки ми пам'ятаємо - допоки житимуть вони у наших серцях і душах...
День Перемоги - це свято, що гуртує усіх нас, і дітей і дорослих, у прагненні віддати данину шани й поваги воїнам-фронтовикам.
Ми пам'ятаємо полеглих і низько вклоняємося ветеранам, адже з кожним роком їх залишається все менше і менше...
Немає коментарів:
Дописати коментар