середа, 25 травня 2016 р.

Літературними стежками Європи.

Відомі письменники і поети європейських країн

(книга у польоті)


Куточків різних на Землі багато,
Європа серед них – найкраща над усім,
Бо саме тут нас народила мати.
Європа – наш великий спільний дім!







Щорічно у травні місяці ми відмічаємо День Європи.
Європа починається не за кордоном України, вона починається у серці кожного з нас. І ми – частина Європи. На День Європи ми шануємо наші спільні цінності, спільну історію, цей день – це хороша нагода познайомитися з культурою інших країн.

У Першотравневій бібліотеці до Дня Європи для користувачів було проведено креативну книжкову виставку - книга в польоті "Літературними стежками Європи". 

Для наших читачів ми запропонували своєрідно ознайомитися з книгами європейських країн. 



Їм були представлені такі відомі твори письменників, як Агата Крісті, Даніель Дефо з його безсмертним "Робінзоном Крузо", Віктор Гюго з його"Собором Паризької Божої Матері Пари"Стефан Цвейг, відомі з дитинства Астрід Ліндгрен з її безсмертним твором "Міо, мій, Міо" та "Пеппі Довгопанчоха",  незабутній Карлсон, Данте "Пекло" та інші книги відомих письменників та поетів Європи.


З творчистю багатьох письменників наші користувачі знайомі, а з деякими познайомились тільки зараз, з такими як Станіслав Лем, Ярослав Гашек Стефан Цвейг.


Поряд з видатними творами "у польоті", нашим читачам були представлені вислови цих відомих творців про людину, книги, життя: "Книга є альфа і омега будь-якого знання, початок початку кожної науки (С.Цвейг)", "Будьте людиною насамперед і найбільше. Не бійтеся занадто обтяжити себе гуманністю. (В.Гюго)"...


Для більшого ознайомлення наших читачів з європейськими письменниками, їх увазі було представлено презентацію "Літературними стежками Європи", у якій були зібрані відомості про письменників та поетів Європи.



Щоб рухатися вперед, потрібно не лише любити Батьківщину, а й знати та поважати своїх сусідів.

Ми, українці – часточка сучасної Європи, маємо бажання разом з європейськими країнами будувати своє майбутнє і майбутнє нашої рідної України!
Ми хочемо відкрити для себе Європу і пізнати європейський простір!



субота, 21 травня 2016 р.

"Чорний світанок"


"И стонет, тонет Крым в слезах …
Гонимые в чем были
Указ вождя! И некому помочь
Законы вывернуты, словно дышло
Ни прошлого, ни Родины …
Всего за ночь..."

Рустема Емінова,


18 травня Україна відзначала 72 річницю депортації кримських татар. День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує жертв депортації кримських татар 1944 року.

У Першотравневій бібліотеці для користувачів було проведено годину-реквієм "Чорний світанок".



Читачам були представлені документальні кадри про депортацію. Їм було розказано що "...за офіційними даними було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами – 228 500, з яких упродовж першого півтора року померло близько 110 тисяч осіб. В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС..." (http://islam.in.ua/ua/islamoznavstvo/deportaciya-krimskih-tatar-yak-shche-odin-genocid-v-srsr).



Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар.

Трагічні події, пов’язані з тотальною депортацією кримськотатарського народу у травні 1944 року і наступними десятиріччями насильницького утримання в місцях вигнання, були одним із широкомасштабних злочинів радянського режиму.

четвер, 19 травня 2016 р.

Всесвітній день вишиванки


З вечора пригожого аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала, дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитку брала...





Щороку третій четвер травня - Всесвітній день вишиванки.
День вишиванки - поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок.
У Першотравневій бібліотеці це свято пройшло дуже яскраво. Адже усі відвідувачі приходили до нас у гарних, різноманітних вишиванках.




Основна ідея свята — це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом.



Тому ми радо зустрічаємо  і вітаємо це прекрасне свято!


Одягнімо, друже, вишиванки — 
Наш чарівний український стрій. 
Не для когось, не для забаганки, 
А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже, 
Як одвічний предків талісман. 
Хай не буде серед нас байдужих 
І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і неділі, 
В будень, за потреби, одягнім 
І відчуєм — вороги безсилі 
Зруйнувати український дім.

Одягнімо вишиванки, друже, 
Хай побачить українців світ — 
Молодих, відважних, дужих.
                                      (Л.Іванова)

Вишиванка, моя вишиванка!

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.

Л.Вознюк


Одягати вишиванки останнім часом стало дуже модно. Але вишиванка — це не просто красивий святковий одяг, а й важлива частина культури нашого народу. Недарма про неї складено чимало пісень та віршів. Кожна вишивальниця неодмінно вкладала у оздоблення сорочки частинку свої душі, побажання щасливої долі.
Всесвітній день вишиванки...
Сьогоднішній день для нашої бібліотеки видався на славу!
Спочатку до нас завітала малеча з дитячого садочку "Малятко".
Гостини розпочали співом гаївок...



Прийшла до нас весна красна,
Гаївочку нам принесла,
Для панянок гаївочку,
Для парубків вандрівочку.
Станьте, панянки, в коло,
Заспівайте си весоло...



А коли поспівали, то розповіли ми дітлахам, що вишиванка - є оберіг наших сімей, що вона велику роль відіграє у кожній українській родині. А ще розповіли, що кожен орнамент вишиванки нам підказує сама природа.


Кожна українська книжка з українськими народними казками завжди майорить вишиванками, кожен казковий герой має свою вишиванку.


Ви погляньте, які гарненькі наші малюки у вишиванках.

Тому ставтеся до своєї вишиванки з повагою. Краще розумійте цінність цього найпатріотичнішого вбрання.


Вишиванка — символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
(Юрій Лазірко)

субота, 7 травня 2016 р.

А пам'яті нічим не загасить, прожитого довіку не забути!

А памяті нічим не загасить,
прожитого довіку не забути.
І знову пригадалося в ту мить:
війна, важкі фронти
і роки скрути...
Д. Луценко "Конвалії"







У наш, зараз тривожний час, дуже важливо виховувати у прийдешнього покоління мужність, почуття патріотизму, любов до Батьківщини, до історії свого народу, а тим більш напередодні дня пам'яті та примирення, пошану до ветеранів Другої Світової війни.

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр

До дня пам'яті та примирення у нашій бібліотеці ми разом з відвідувачами у рамках тижня пам'яті і шани провели годину пам'яті "А пам'яті нічим не загасить, прожитого довіку не забути!". 
До бібліотеки завітали малюки з дитячого садочка "Малятко".


Разом з вихователем Сушко Надією Григорівною ми розповіли нашій малечі, що мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять біль Другої Світової війни, що сьогодні ми віддаємо данину пам'яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.
Розповіли про квіти перемоги - маки, чому саме маки стали символом Перемоги. Розповіли про те, що у кожного з малюків є прадідусі, які полягли за наше щастя, показали фото наших ветеранів, хоч їх багатьох уже немає живих. А війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. 


Розповіли, що ми повинні відчувати повагу до учасників бойових дій Другої Світової війни, гордість за своїх земляків і батьківщину.

Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки, 
Несе нащадкам спогади свої.

Минають роки, відлітають у вічність… Все далі відходять грізні роки Другої Світової війни. Але не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.
У бібліотеці у рамках тижня пам'яті і шани оформили книжковий колаж "1939-1940. Ніколи знову!".


Для старших відвідувачів ми провели бесіду біля книжкового колажу ""Згадаймо разом ті страшні роки!". На нашій виставці представлені матеріали про ІІ Світову війну, фото ветеранів-земляків, спогади про роки війни, які були розказані самими ветеранами, коли  ще ті були живі... 
Зараз майже не залишилось живих ветеранів...


Також на виставці представлені художні твори, оповідання, вірші відомих українських письменників, таких як Кирило Курашкевич, Олександр Довженко, Панас Запаренко, Юрій Збанацький, Дмитро Луценко та інші, які писали про тривожні дні ІІ Світової війни. Вони теж були рекомендовані для читання нашим користувачам.
Після бесіди наші читачі замислились і зрозуміли як це важливо саме тепер.
Ми, нащадки наших героїчних дідів і прадідів, повинні звертатись до наших  ветеранів зі словами вдячності за їх мужність і героїзм. Це вони зі своїми побратимами наближали свято Перемоги, віддаючи своє здоров’я і життя за мирне сьогодення.

Великодні посиденьки

Великодні святкові зустрічі продовжуються!



І сьогодні до нас завітала малеча дитячого садка "Малятко" на Великодні посиденьки. Прийшла не з порожніми руками, а з гарними віршами про Великдень. І почалися справжні поетичні перегони.


Литвиненко Аліна нам розказала вірш К. Перелісної " Христос Воскрес" дуже гарно і виразно.


Петренко Микола нам розказав вірш В.Таран "Писанка".


Бех Дмитро розказав вірш "Великдень" М.Щербаня.


Наймолодша і найсміливіша розповіла нам гарний вірш невідомого автора:

В небі сонечко сміється,
Гладить чубчик мій промінням –
Дуже радісно на серці
В дивну пору воскресіння.

Нині там, де сяють зорі,
Сам Спаситель владарює…
Він мені, сердечний, добрий,
Царство вічності дарує. 

Наші посиденьки пройшли на славу. Діти прийли недарма - на нас подивились та себе показали. Дякуємо нашій малечі за гарний святковий настрій!!!



четвер, 5 травня 2016 р.

Великодні зустрічі

На Великодні свята наших читачів чекав гарний сюрприз...

До нас на свята ми запросили майстриню-рукодільницю, яка живе у нашому селі Першотравневе - Трохименко Надія Іванівна.


Нашу Надію Іванівну ми знаємо давно. Вона дуже гарно вишиває. Але у першу чергу вона гарна дружина, чудова мати, адже має вона 5 дітей - 3 дочки та 2 сина.

"... Вишиваю, вишиваю,
Хрест за хрестиком кладу.
Все на щастя, все на долю,
А ніяк не на біду."

Пришла вишивальниця не з порожніми руками - принесла свої найкращі роботи з Великодніми мотивами - найулюбленіші, які ми зразу ж і вивісили на нашу стіну, щоб усі бачили.




Розповіла наша майстриня про себе: "Вишивати я вмію з самого дитинства. Була я у класі четвертому, коли вперше в руки потрапила голка з нитками... Спочатку у мене не виходило - то голку не так тримала, то нитки не такі (жили ми бідненько, на нитки грошей не вистачало, розпускали платки). Але потім подруга почала показувати, як правильно тримати голку, ділилася нитками. Потім моя тітка Жанна показала мені дома, як вишивати без вузликів, і в мене почало виходити. З часом несміливі, трішки кривенькі, хроменькі хрестики почали перетворюватись на гарні та рівні..."
Розповідь була цікава, Надія Іванівна шуткувала... Діти слухали з цікавістю, уважно.




Дуже любить Наша майстриня вишивати саме Великодні картини. Як вона самаговорить: "Вони, наче душу зігрівають, самі по собі вишиваються і на серці стає радісно і світло..."


Розповіла про те, як у її родині ждуть і зустрічають Христове Воскресіння, свої традиції, які писанки роблять, у який колір більше люблять крашанки красити... Ми дуже багато дізнались про традиції родини Трохименок.


Подякували ми нашу гостю за цікаву розповідь, побажали наснаги у її прекрасному захоплені, яке перерослу в улюблену справу і стиль життя, адже її роботи беруть на різні виставки, конкурси.
Народне вишивання - живе мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, а передати це живе іскристе диво наступним поколінням!