Ой на Івана, ой та на Купала, Котилася зоря з неба, та у в воду впала...

Ой на Івана, ой та на Купала,
Котилася зоря з неба, та у в воду впала.
А дівчина за водою пустила віночок,
Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок.
А дівчина-чарівниця на долю гадала,
Як узріла ясну зірку, так і заспівала.

З глибини віків прийшло до нас Купало — свято літнього сонцестояння, свято тепла, молодості та кохання, яке відзначається 6-7 липня. У колі річних свят Купало — одне з найголовніших. За народним повір'ям, у цей день відбуваються різні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко спускається з неба, щоб викупатись у річці, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть — хто знайде той цвіт, той здобуде багатство і здоров'я.

До свята ми разом з користувачами бібліотеки та працівниками Будинку культури провели краєзнавчий коловорот: "Ой на Івана, ой та на Купала, Котилася зоря з неба, та у в воду впала". Наші ведучі - лісові Мавки розповіли про свято Івана Купала, особливості такого гарного свята, прикмети, народні приказки...

 У день святкування Івана Купала разом згадали про цікавий звичай, а саме: "...Напередодні свята хлопці встановлювали за селом, на вигоні, обрядове дерево — вербу, яку в різних регіонах України називають Мареною, Купайлом, Купайлицего. На свято запрошують усіх людей, а хто не прийде, на того накликають різні напасті. Увечері до Купайлиці йшли з піснями, прикрашали її вінками, стрічками, запалювали вогнище, водили хороводи. Потім стрибали через велике багаття, бо вважали, що воно очищає від усього поганого. Молодята, які братимуть шлюб, стрибали парами: якщо руки не розімкнуться, то скоро одружаться..."

Згадували цікаві прикмети, цікаві звичаї, обрядові вірші - купальські пісні: 

Купайло, Купайло! 

Де ти зимувало?

— Зимувало в лісі, 

Ночувало в стрісі, 

Зимувало в пір'ячку, 

Літувало в зіллячку.

А ще згадали дуже мудрі народні вірування, а особливо про віночки, які вважаються обов'язковим атрибутом свята...

Пливи, пливи, мій віночку, та Дністром-рікою,

Нехай мені ясна зірка знайде добру долю.

Пливи, пливи, мій віночку, де сонечко грає,

Нехай моя ясна зірка милому засяє.

Ой та на Івана, ой та на Купала

Там дівчина квіти збирала, в пучечки клала,

До річки несла, в воду пускала.

Ой зійди, сонце, світи, та не грій,

Щоб мій віночок та не згорів,

Щоб мій віночок живий зостався

Та милому в руки щоб дістався.

Історія Конституції України

"... Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності".
(Стаття 68 Конституції України)

28 червня ми святкуємо День прийняття Конституції України. 

Важким і довгим був шлях нашої держави до справжньої незалежності. Скільки крові і сліз було пролито нашими земляками, щоб сьогодні у цій залі око нам милував синьо – жовтий прапор і Володимирський тризуб, щоб могли ми вільно, на повен голос заспівати " Ще не вмерла Україна"...

Конституція – це основний Закон держави, що має найвищу юридичну силу і встановлює засади політичної, правової та економічної систем держави.

У бібліотеці було проведено правовий орієнтир "Історія Конституції України".

З читачами під час розмови було згадано, що: 

"... Показовим правовим документом стала "Конституція" гетьмана Пилипа Орлика, в якій задокументоване право України на самоврядування й незалежне існування..."

Також згадали, що: "Державне існування України ставало історичним фактом у Конституції від 29 квітня 1918 р. Президентом України обрано Михайла Грушевського..."

Разом з користувачами згадували статті з основного закону нашої держави про права та обов'язки громадян...

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Під час нашої зустрічі ми з нашими читачами обговорювали інформацію про те, що: "Поступ українського народу до утвердження суверенної і незалежної завершився днем прийняття нової Конституції України – 28 червня 1996 року. 

Конституційне оформлення незалежності України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря. Українська держава посіла "серед держав світу осібне і рівне становище...".

                                         

Конституція України – це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства.

Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

Йшов солдат в ім'я життя...

В серпні не брали ми в руки серпи,
Бо руки тримали зброю,
Бо наші достиглі пшеничні степи
Були тоді полем бою.

Бровченко В.

Щорічно, згідно Указу Президента від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років, їх подвигу та жертовності, відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

У нашій бібліотеці провели годину пам'яті "Йшов солдат в ім'я життя...".

Разом з читачами бібліотеки ми згадали факти про те, як: 

"... 22 червня 1941 року гітлерівські війська вторгалися на територію СРСР, порушивши Договір про ненапад. Сто дев'яносто дивізій Німеччини та її союзників розгорнули бойові дії вздовж західного кордону колишнього Радянського Союзу — від Баренцевого до Чорного моря. О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України. Наші війська чинили героїчний опір, мужньо тримали оборону захисники Брестської фортеці, Києва, Одеси, Севастополя, Ленінграда, Москви та інших міст, воїни військових округів.Вторгнення супроводжувалося нанесенням масованих ударів по військових і стратегічних об'єктах, а також населених пунктах.

У кровопролитній війні Україна понесла великі втрати, серед загиблих — понад 5,5 млн мирного населення, 2,5 млн — солдати..."