четвер, 7 березня 2019 р.

О, мово рідна...


О, мово рідна,
мова нескінченна
Ти душу засіваєш назавжди...



Мова - це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.
Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

У бібліотеці проведено годину мовлення "О, мово рідна..."


Розгадування загадок...


Гра "Продовжити прислів'я..."

Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Мова - один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу.

субота, 2 березня 2019 р.

Небесна Сотня! Пам'ять навіки...



Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе!

Ми на Майдані сотню днів стояли,
Боролись за Свободу, Волю, Честь,
І сто ночей спокійно ми не спали
І виганяли банду, що при владі, геть!

До 5-річчя пам'яті героям Небесної Сотні присвячується...
У бібліотеці провели годину пам'яті "Небесна Сотня! Пам'ять навіки..."



Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.




Звучать під час заходу вірші про Небесних героїв...

Болить душа...
Співа жива,
І лине тугою з небес.
Він з нами тут,
Він не вмирав.
Ісус воскрес! Ісус воскрес!
А з ним ті янголи святі
Що миротворцями були,
За праведні діяння їх
В Небесну Сотню нарекли...



"...У нас є герої. Герої-сучасники. Не колишні, майже казкові, а сучасники. Отже, маємо майбутнє, складне, але творче.
Взагалі, не маю схильності до пафосу, але тут не втримаюся – мені соромно, що загинув не я, а вони.
Я уникав такої нагоди – загинути. Так, я возив шини, ліки, носив їх куди треба, брав участь в культурних акціях на Майдані, писав тексти для підтримки духу і поліпшення настрою, але уникав нагоди загинути.
А хтось не уникав..." (Іван Семесюк)