суботу, 25 лютого 2017 р.

Мова рідна - чарівна колиска



О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонія, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя,
Це мова моєї Вкраїни!
В.Сосюра



 
Рідна мова - це мова роду, вона відбиває досвід пращурів для нащадків.
У листопаді 1999 року Генеральна конференціяЮНЕСКО проголосила Міжнародний день рідної мови, який уперше відзначався 21 лютого 2000 року у Парижі.
У нашій бібліотеці ми разом з користувачами провели годину спілкування "Мова рідна - чарівна колиска". Нашим читачам ми розповіли історію виникнення такого свята та яке значення воно має для кожної поважаючої себе людини та народу в цілому. Виявляється, що заснування цього свята має велике значення, тому що, за оцінкою фахівців, на сьогодні існує близбко6000 мов. І багатьом із них загрожує зникнення.
Наші читачі ще раз переконались, що мова являє собою значну частку національної культури. Збереженнямови, розвиток мови - важливе завдання кожного народу.
 
Мова кожного народу неповторна і  - своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші - трелі солов'я.
На своїй природній мові і потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять... (О.Забужко)
 


Наша рідна мова - це мова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олеся Гончара. На рідній мові ми слухали перші колискові пісні він рідної неньки, навіть журавлі курличуть на нашій рідній мові, лелеки...
 


Ми співаєм пісні, читаємо вірші, спілкуємось - це наша спадщина, наша культура, це наше життя...
 
 
 
Ми облаштували книжкову виставку з відповідною літературою.  Біля неї ми розгадували загадки, згадували прислів'я, приказки.
 
 
До уваги наших читачів були представлені вислови наших українських письменників.
 
 
 
"У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, - це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!"
(В. Геращенко)
 
"Мова моя українська -
Батьківська, материнська.
Ти у мене із кореня -
Полем в мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована..."
(В.Бичко "Українська мова")

Найактивніші читачі нашої бібліотеки читали улюблені вірші про мову.
 


Яка у ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини!
О мово моя,
Душа голосна України!
 
В.Сосюра.
 
 


Соловїну, барвінкову,
колосисту - на віки -
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, -
бо ж єдина - так, як мати, -
мова в кожногоіз нас!


 
 
 

четвер, 23 лютого 2017 р.

Небесна Сотня - вартові Гідності

Небесна Сотня - то в серцях вогонь,
Він гаряче палав за Україну...



"...Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом – це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом – значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе,– твоя країна, твоя колиска, твоя відповідальність.

 

Навчитися воювати – нескладно. Проте бути солдатом – це значить мати дух солдата. Солдат без душі – кілер. Солдат з душею – воїн. У війні за незалежність України народилася нова незалежна нація, яка має творити свою незалежну культуру та історію. Ми маємо жити в системі координат, яка зрозуміла для нас. Серед символів, які мають значення та торкаються серця..." (автор невідомий)

 
Одна з найтрагічніших сторінок нашої свободи і незалежності - Небесна Сотня...
 



 
 

Національна символіка України

Тризуб – немов сім’я єдина,
Де тато, мама і дитина...



Наш герб – тризуб. У ньому сила
Отця Небесного і Сина.
Уважно придивись до нього –
На Духа схожий він Святого.
Що голубом злетів з небес
І у людських серцях воскрес.

В. Паронова
 
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою Державний герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань 20 століття. Проект герба, затверджений Верховною Радою, був розроблений групою українських геральдистів — Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким. Постанова визначала Тризуб малим гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба.
 
 
 
У нашій бібліотеці ми провели годину державності "Тризуб - немов сім'я єдина..."
Користувачам було продемонстровано документальну доборку "Символи України" та представлено книгу Сергійчук В.І. "Національна символіка України", показано фото- документи.


 
Разом відправились в історичну мандрівку, дізнались історію Малого герба нашої держави.
 

Увагу акцентували на основних відомостях про символіку: "Держа́вний Герб Украї́ни — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гі́мном і Конституцією. 19 лютого 1992 року затверджено Малий Державний герб України. Конституцією також передбачений і Великий Державний герб, однак досі його не прийнято.
Центральною геральдичною фігурою герба є Тризуб Володимира І Святого, Великого князя Київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно з Конституцією України, елементом Великого герба мусить бути герб Війська Запорозького".


 

Тризуб – немов сім’я єдина,
Де тато, мама і дитина
Живуть у мирі і любові
На Україні вольній, новій.

пʼятницю, 17 лютого 2017 р.

Афганістан - нестерпний біль у серці.



Не заживає в серці рана.
Болить у матері за сина.
Молитва слізна материна-
Не вберегла від смерті сина.

Кухарук Віра Василівна


15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Саме цього дня 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом десяти років брали участь у війні на території цієї країни.
Афганська війна – сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна.
Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя __ українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин.

У бібліотеці проведено годину патріотичності "Афганістан - нестерпний біль у серці".




Для читачів було продемонстровано документальний фільм "Афганістан", де були показані кадри війни, лунали спогади тих солдат, які вижили в цій війні.



Сьогодні афганці, як були, так і залишилися спадкоємцями бойової слави і є носіями непідкупного, справжнього патріотизму.
 
Горів в вогні Афганістан,
Летів над горами “тюльпан”,
Від горя чорний і від сліз...
Додому мертвих хлопців віз.
Війна гриміла на весь світ,
Калини обпалило цвіт.
І серце краялось навпіл,
І плакати не було сил.


День св. Валентина

Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси...





14 лютого - День святого Валентина.

У це найромантичніше свято бібліотека зустрічала делегацію наймолодших романтиків нашого села - малечу дитячого садочку "Малятко".






Діти прийшли поздоровити нашу бібліотеку з Днем св. Валентина, принесли гарні малюнки, і дуже гарненькі вироби, зроблені своїми руками - сердечка з пластиліну і картону. А найцінніший подарунок, як ми знаємо - подарунок зроблений саме своїми руками і від усього серця.
Також, дітлахи принесли аплікації і розповіли про них дуже гарні історії.


А ще ми разом дивилися мультик про хлопчика на ім'я Каю. Виявилось, що це улюблений мультик наших малят - йшла серія про те, як батьки Каю пояснювали сину що за свято - День св. Валентина.


Разом з директором сільського будинку культури Людмилою Миколаївною, ми подякували дітлахів, за те що вони нам подарували гарні подарунки і натомість їм подарували маленьких "валентинок".





Не залишили без уваги і вихователів нашого дитячого садочку, вручили і їм маленькі "валентинки".



У бібліотеці облаштували куточок "Любов, як сонце...", повісили "Кошик побажань". Кожен читач кидав у неї листівку з побажаннями для бібліотеки. Також у нас було "Серце побажань", де читачі залишали свої побажання, які потім зачитували усі разом.





Із чудовим днем любові
Щирі сердечні вітання,
Хай буде у житті доволі
І ласки й ніжності й кохання!











неділю, 5 лютого 2017 р.

Вивчаємо наш рідний край, граючись!

Село моє, для мене ти єдине,
Як мати рідна, як саме життя,
Як хліб землі, як пісня лебедина –
Не стань тебе – впаду у небуття...

Віктор Геращенко


Рідне село ! Воно справді зігріває душу кожного з нас! Це тепло проникає глибоко до серця. І де б ми не були , а невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до отчого дому. Здається , нема нічого кращого на світі за побачення із знайомими вулицями, батьківською хатою.




У бібліотеці ми разом з нашими читачами знайомимося з рідною Херсонщиною, з її природою, її історією... граючись у класну гру "У пошуках знайомих незнайомців". Ми з ними відправились у краєзнавчо-пізнавальну експедицію.

Було дуже весело і повчально.




Правила гри ми дотримували, але все одно читачі були у захваті. Загадували загадки, прослуховували цікаві факти про Херсонщину, розгадували ребуси.

Наші читачі розуміють, що треба оберігати і пам'ятати історію рідного села. Адже  для кожного з нас Батьківщина починається саме там, де ми народилися.


Моє рідне село! Моя добра мала Батьківщино!
Процвітання тобі побажаю я знову і знову!
Хай щаслива зоря, земляки мої, вас не покине!
Нехай з вами завжди будуть Віра, Надія й Любов!





Літературно-мистецький календар




У нашій бібліотеці було облаштовано календар-вітрину, присвячену лютневим ювілярам 2017 року, життя чи робота яких була зв'язана з Херсонщиною. (матеріали знайдені в Інтернеті)




Для наших користувачів біля краєзнавчої вітрини була проведена інформаційна хвилинка "Ювіляри Херсонщини 2017 року".





На цій вітрині дана коротка інформація про кожного письменника чи поета. Бажаючі читачі можуть ознайомитись з короткою інформацією про наших письменників.

пʼятницю, 3 лютого 2017 р.

Крути! Крути! Мужність і посвята...

Крути! Крути! Мужність і посвята, 

Вірність, що міцніша понад смерть...


Супроти чужої навали,
Супроти смерті - стужу, сніг,
Ось тут вони, ось тут стояли
І всього жменька - триста їх.


Це сталося 29 січня 1918 року, і цей день увійшов у нашу історію як день пам'яті по загиблих у нерівній боротьбі.
Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього, бо так само, як дерево тримається корінням за землю, так само людина тримається на землі своїм минулим, своїми спогадами, своєю пам'яттю.
У бібліотеці було проведено для користувачів екскурс в історію "Крути! Крути! Мужність і посвята, Вірність, що міцніша понад смерть...".




Цей екскурс було присвячено цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас - життя. Тим, кого неможливо забути і викреслити з нашої пам'яті, героям, які впали в страшному бою під Крутами...


Користувачам були представлені матеріали про криваві події 1918 року. 


Для наших читачів ми показали відеоматеріали - спогади про бій під Крутими.


Наші слухачі дізнались багато страшних фактів про криваве місиво, про катування полонених, яких було захоплено. Це страшна трагедія... Також ми розповіли, що перші згадки і справжня реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежність у 1992 році... 
Не можна викреслити з памяті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше - власне життя...

Спом'янемо в пісні славу Крутів,
Найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! - смолоскип в майбутнє,
Підіймемо наші душі ввиш... 



Голокост - знищення життя і сподівання

Голокост - знищення життя і сподівання

Сніг – то дрібне холодне молоко,
січневим дітям хочеться зігрітись
і голі кості гладить Голокост,
щоб жити – так же хочеться пожити.

27 січня у всьому світі відмічається День пам’яті жертв Голокосту. Дата 27 січня була обрана тому, що саме в цей день наші війска визволили концтабір Освенцим, який знаходився на території Польщі. Верховна Рада України прийняла 5 липня 2011 року постанову про відмічання щорічно цього дня в нашій державі.
У бібліотеці ми провели годину-реквієм "Голокост - знищення життя і сподівання". Увазі наших читачів були представлені відео- та фото-матеріали, знайдені в Інтернеті. 



Також було представлено книгу  Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр", де автор правдиво описав події, які відбувались на початку війни у Києві.




Для України печальним символом Голокосту є Бабин Яр. Під час Другої світової війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська...




Чим далі від нас події, тим більше мужності потрібно, щоб пам’ятати про загибель шести мільйонів євреїв і мільйонів інших людей, убитих за те, що вони були цигані, або слов’яни, по-іншому мислячі.



Увазі читачів представили документальний фільм "Крик чорнозему", де зібрані факти, спогади про тих, хто страждав та вижив і не зламався.
Хай навічно збережеться пам’ять про страждання і катування мільйонів вбитих дітей, жінок, старих. Хай світла пам’ять замучених буде грізною пересторогою добра, хай попіл спалених стукає в серця живих та закликає до братерства людей і народів.




Наші читачі слухали і дивились дуже уважно і змогли зрозуміти, що Україна має свій Голокост. Пройшовши через страхіття Голодомору, українці як ніхто інший розуміють біль єврейського народу. Ми зобов’язані берегти пам´ять про Голокост і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.