70-річчя Перемоги

Година пам'яті 

"Пам'ятаємо. Перемагаємо"

"Так багато літ назад,

Молодими й бравими були

Щоб нашу рідну землю відстоять

В полі, серед маків полягли..."

Н. Май

Цього року з нагоди 70-річчя перемоги над нацизмом у нашій бібліотеці для користувачів 5-6 класів пройшла година пам'яті "Пам'ятаємо. Перемагаємо".

Увазі наших читачів був представлений книжковий колаж "1939-1945. Ніколи знову".

Користувачі побачили наш парад портретів "Маки червоні знов розцвітають, Пам'ять дідів бережуть", та доповнили його своїми пращурами. Кожен впізнавав свого героя.

Після цього читачам було продемонстровано відео-презентацію "70-річчю Перемоги присвячується: Книга пам'яті села Першотравневе". У цій відео-презентації зібрані  фото наших ветеранів, їх спогади, фото пам'ятників, які знаходяться на території нашого села. Слухачам було цікаво побачити це, послухати спогади, про воєнні роки.

Ми з розповідей старших знаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми знаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ці знання і  пам'ять, яку бережемо, робить нас сильнішими. Вони - запорука неминучості нашої перемоги сьогодні. 
Про це повинно знати і пам'ятати і наше майбутнє покоління. 

Парад портретів 

"Маки червоні знов розцвітають, пам'ять дідів бережуть..."

"Маки червоні знов розцвітають, 
Пам'ять дідів бережуть 
І до вогню, що серця зігріває 
Їхні онуки ідуть..."

                      Н.Май "Маки червоні" 

 

                                                             

Разом з користувачами нашої бібліотеки вирішили влаштувати парад портретів. 

Кожен з бажаючих читачів вирішив принести фото свого прадіда чи прабабусі, щоб знову і знову усі побачили героїв, які ціною свого життя і здоров'я захищали рідну землю.  І це тільки початок, скоро наша "стіна-банер" матиме дуже багато портретів і от тоді ми влаштуємо справжній парад наших захисників.

Так багато, багато літ назад,
Молодими й бравими були
Щоби нашу рідну землю відстоять
В полі, серед маків полягли.

                                        

Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх прізвища у наші серця.

"Cмак незабутній Перемоги, 

Лунає досі у серцях.

1939 - 1945 Ніколи знову"

Чиї б серця забуть змогли

Тих, хто у тяжку годину,

У грізних битвах полягли

За нашу рідну Україну?

Минають роки, відлітають у вічність. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.

Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: 

„Ніхто не забутий, ніщо не забуто”. 

У Першотравневій сільській бібліотеці оформлено і проведено книжковий колаж "Cмак незабутній Перемоги, Лунає досі у серцях" та куточок "!939 - 1945 Ніколи знову"

Книга пам'яті мого роду.

Естафета пам’яті: 

«За цвіт життя завдячує народ полеглим і посивілим солдатам» 

«Тільки той, хто пам'ять береже,

Той вартий майбутнього…» 

Щороку ми відзначаємо День Перемоги. 

У цьому році ми відзначаємо 70-річчя Перемоги, а 2015 рік – об’явлено роком Ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над нацизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей…

На початку цього року Національною Парламентською бібліотекою було об’явлено Всеукраїнський сімейний конкурс «Книга пам’яті мого роду», наша бібліотека теж прийняла участь у цьому конкурсі, представивши 6 робіт читачів різної вікової категорії. Дві з них - друковані книги, а 4 - відео презентації. Кожен з конкурсантів вклав у свої роботи часточку спогадів своїх прадідів та прабабусь, часточку життя своїх рідних.

Ми повинні пам’ятати. 

Спочатку я хочу представити наймолодшого учасника нашого конкурсу: 

Шевченко Микола (учень 5 класу) і його "Книга пам'яті мого роду" (копія) 
Микола разом зі своєю родиною написав про спогади свого прадіда Скрипченко Василя Євменовича - ветерана Великої Вітчизняної війни, який захищав свою Батьківщину, її мир і спокій під час Другої Світової війни.

Трохименко Людмила і її книга "Скринька спогадів моєї бабуні Надії"(копія) 

Людмила Трохименко (учениця 8 класу) написала разом зі своєю сім'єю про прабабусю Трохименко Надію Яківну, яку було на початку війни вивезено, як і більшість молоді, для роботи у Німеччину...
Також на конкурс були представлені відео книги, які були створені більш старшими користувачами. Конкурсанти старанно збирали фото-матеріали, спогади своїх пращурів, їм допомагали їх батьки і бабусі з дідусями.

Отже представляємо презентацію: 

Бебех Володимира, учень 6 класу, представив свою Книгу пам'яті, у якій розповів про прадіда Костенко Юхима Федоровича, його фронтові дороги і бойові нагороди.

Полійчук Вікторія, учениця 9 класу, представила на конкурс свою Книгу пам'яті, у якій розповіла про своїх прадідів Трохименко Федора Миколайовича та Трохименко Миколу Миколайовича, у яких доля теж загартовувалася у боях за мир та спокій своїх рідних.

Литвиненко Андрій, учень 11 класу, представив матеріали про свого прадіда Борідко Федора Харитоновича та його воєнний шлях до перемоги. 

Шевченко Вікторія, учениця 11 класу, представила книгу про свого прадіда Скрипченко Василя Євменовича, який ціною свого здоровя виборював мир для прийдешнього покоління... 

Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам'яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над нацистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Сьогоднішня естафета пам’яті присвячена пам'яті наших ветеранів Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим. 

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку, 

Тих, хто повернувся і поліг в боях. 

І вклонімось всі ми низько до землі їм, 

Квітами устелим їх тернистий шлях.