середа, 12 жовтня 2016 р.

Гей, козак - козаченко, Тай хоробре серденько...

Гей, козак-козаченко, 

Тай хоробре серденько...


І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.
Я.Яковенко



Історія кожного народу має свої символи. З часом, такий символ стає ознакою нації. Скажімо, для Америки – це «ковбой», «бізнесмен», для Японії – «самурай». А нашої історії неможливо уявити без козаччини.
14 жовтня щорічно відзначається День українського козацтва, а ще 14 жовтня козаки святкували свято Покрови Пресвятої Богородиці. Це був великий козацький день. Саме тоді відбувалася велика Генеральна січова Рада. На ній вирішували найважливіші питання козацького життя. Цей день історії запам’ятався всьому українському народу як найголовніше свято всіх людей, котрі відносять себе до козацького роду.
Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України.




У Першотравневій бібліотеці облаштовано народознавчий куточок "Козацька слава" і проведено мандрівку "Козацькими стежками".



Читачі слухали  легенди про козацьке життя, про свято Покрови, про Запорізьку Січ - колиску козацтва. Вони ще раз почули, що козакам були властиві такі риси характеру, як: добродушність, безкорисливість, щедрість, щирість, дружелюбність. Особливо козаки цінували власну свободу. Саме тому вони частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники зауважували гостинність, привітність і виняткову чесність, притаманну козакам.



Козаки — це вільні люди!
Козаки — безстрашні люди!
Козаки — борці за волю!
За народу кращу долю.

Лунали гарні вірші про козаків, їх відвагу та славу.


Розпускайте крила, сміливо злітайте

Шлях до волі і єднання у серцях плекайте.
Щоб у всіх кінцях і всюди, у кожній родині
Жила слава козацькая, Цвіла Україна.

Захисник - то є сила, слава і мужність своєї держави

Захисник - то є сила,
Захисник - то є слава,
Захисник - то є мужність -
Надійний щит Вітчизни.

За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишалися не почутими.
14 жовтня наша держава і ми разом з нею святкуємо День захисника України - свято мужності і честі.
Мужність, честь, сила і відвага — тільки кращі з кращих взяли присягу в лавах Збройних сил України. Наші хлопці готові стати на захист своєї Батьківщини, не втрачаючи жодної хвилини.
У Першотравневій бібліотеці пройшла година мужності "Захисник - то є сила, слава і мужність своєї держави".


У цей день ми згадали усіх, хто зараз захищає нашу славну країну.

Слухаючи розповідь бібліотекаря, користувачі розуміють, що службовці української армії — надійний щит Вітчизни, гарант територіальної цілісності і суверенітету.
Згадали ми з читачами, що говорив Тарас Шевченко: «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля», тож маємо шанувати тих, чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.



Збройні сили України своїми славними традиціями зобов’язані козацтву. Багато століть лунають над нашою землею пісні, які уславлюють козаків. Тож хай живе і донині слава козацька, слава України.


четвер, 6 жовтня 2016 р.

Життя моє - бібліотека!

Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір...
Я більше: Я Книгар!
Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому на перекір.

Як починається наше знайомство з дивовижним світом бібліотек? Для деяких з нас це місце є джерелом інформації, сховищем книг. Для інших - читальні зали бібліотеки стають місцем, куди можна прийти і попрацювати, сховатися від суєти і шуму, відчути тепло та затишок. Для третіх - бібліотеки - центри інтелектуального дозвілля, де можна з користю провести свій час і погортати сторінки журналів і книг. 



Щорічно у вересні ми відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек. Свято, під час якого ми працівники бібліотек, приймаємо щирі поздоровлення, сердечні побажання. У цей день наші бібліотеки перевтілюються у яскраві кольори з квітами та повітряними кульками. 





Ми для своїх користувачів проводимо у цей день розмаїття різних цікавих заходів: конкурси, виставки, розкладки, подорожі...

Нас приходять поздоровляти усі, хто любить читати і проводити свій вільний час у нас у бібліотеці. А бібліотека, у свою чергу перетворюється у гостинну господиню, яка хоче показати себе, так би мовити, "у всій красі".


У нашій бібліотеці для користувачів провели цикл заходів до Всеукраїнського дня бібліотек: книжкову розкладку "Життя моє - бібліотека", яка складалася з розділів - "Найстарша книга у бібліотеці", де ми розклали найстарші книжки, які знаходяться у нашій бібліотеці, 
-  "Наймолодша книга у бібліотеці", де ми поклали наймолодші книги. - "Найчитаніші книги у бібліотеці", де виклали книги, які набільше люблять читати.



Читачам ми запропонували найцікавіші факти про бібліотеки, приготувавши виставку -цікавинку "Цікаві факти про бібліотеки". 



На цій виставці розмістили найцікавіше про життя різних бібліотек у різні часи: про те, що перші бібліотеки створювались при храмах, про бібліотеки-склади, адже перші бібліотеки являли собою склад з глиняних табличок, що містили в основному укази і закони, про те, що саме римляни придумали публічну бібліотеку, хоча й у трохи дивній формі. Будь-хто міг почитати книгу в ... лазні - у спеціально облаштованій кімнаті, де книги не піддавалися впливу води і пари.
Було запропоновано факти і про нашу бібліотеку: спогади, фотографії...




У наше свято  нас приходять поздоровляти колеги, активні читачі. А обовязково приходять наші потенційні читачі і постійні гості - малята з дитячого садочку "Малятко". 



Як завжди не з порожніми руками. Цього разу вони подарували нам саморобні книжечки!


Ну і звичайно традиційна "Жива книга побажань". У ній наші читачі залишають свої побажання.

 

Деякі читачі вирішили спробувати себе у ролі бібліотекарів, так би мовити взяти у свої руки обов'язки бібліотекарів. Вони спробували виконати запити користувачів - шукати потрібні книги.




Підводячи підсумки нашого свята, ми зрозуміли, що користувачі люблять нашу бібліотеку, цінують працю бібліотекарів, завжди приходять на допомогу, коли потрібно. А значить бібліотека - це наше життя!


75 років: Бабин Яр

Забуттю не підлягає...

Бабин Яр...Полюс нелюдскасті... Наш біль.
Наша пам'ять. Одна з найстрашніших сторінок
літопису зла та страждань,
написана людською кров'ю.
75 років...
У цьому році виповнилось 75 років з дня найстрашнішої трагічної сторінки нашої історії - Бабин Яр...



У вересні ми відзначаємо початок подій у Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей. 
У Першотравневій сільській бібліотеці для користувачів було створено історичну експозицію "Бабин Яр: Забуттю не підлягає" і проведено історичний репортаж присвячений цим страшним подіям.


Цією експозицією ми хотіли передати увесь жах трагічних подій, які не жаліли навіть дітей...


Це дуже страшно, коли тебе зганяють у зазначене місце, вказане на листівці: "Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника - Доктерівській (коло кладовища)..."
Люди, йдучи, думали, що їх будуть переправляти у інші місця, подалі від пострілів та бомбувань... Деякі, звичайно, здогадувалися, що йдуть в останню путь у своєму житті...


Нашим користувачам ми хотіли розкрити суть трагедії Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства, формування історичної пам'яті сучасників, викрити людиноненависницьку політи­ку нацизму, усвідомлення того, що мир, життя і злаго­да між людьми — найвищі на землі цінності.


Нашим маленьким користувачам ми намагались пояснити, що немає на світі ціннішого скарбу, аніж людське життя.

Старшим відвідувачам було продемонстровано репортаж "Трагедія Бабиного Яру".



Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. 
Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, було знищено більше 30 тисячі євреїв. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено близько 100000 осіб. 
Нам хотілось своєю розповіддю підкреслити дуже важливі речі: людяність, життя, довіра, мужність. 
Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацизму: страхіття гітлерівських концтаборів, ма­сових розстрілів, душогубок, убивств...