четвер, 28 лютого 2019 р.

Вічний біль Афганістану...


Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані –
Двадцятирічний мій земляк...



15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...».
У лютому ми вшановуємо пам'ять загиблих у афганській війні, згадуючи дату її початку та закінчення.




У бібліотеці провели годину патріотичності "Вічний біль Афганістану...
"
Наш захід - це данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Велика Вітчизняна. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами.


Переглянуто документальний фільм "Біль Афганістану..."

Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти. 
Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони б були добрими майстрами, вчителями, лікарями, юристами, науковцями…Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…

Ми завжди пам'ятаємо!!!

Любов, як сонце, зігріває людини души і серця...


...Я не скажу і в пам'яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись...
Л.Костенко







Здавалося б, про любов сказано так багато, що всі слова уже були чиїмись.
Кохання існувало завжди і всюди, незалежно від часу, місця або ситуації. Кохання існує вічно. Коли все змінюється: часи, люди, мода, смаки і погляди на життя, кохання залишається незмінним.

                                 


До дня св.Валентина у нашій бібілотеці оформили  love-стіну "Любов, як сонце..." 


                         

...і провели свято любові "Любов, як сонце, зігріває людини души і  серця...". Говорили про любов, що допомагає нам посміхатися, яка заважає опустити руки, яка веде вперед, робить людину кращою. Ми  говорили про любов, що дарує крила, про любов, завдяки якій ми без страху дивимося в майбутнє, тому що любов є Надія.

                          

На нашій стіні бажаючі залишали зізнання у кохані бібліотеці

                                  

Лунали вірші про кохання, читачі слухали історію початка святкування незвичайного свята - свята св. Валентина...
Кохання... Це найпрекрасніше, що є в нашому житті. Кохання – це те, без чого неможливо було б уявити існування людства, те, заради чого помирають і живуть, те єдине, що здатне посунути гори і дістати з неба зірку. Кохання – двигун і причина всіх наших дій. Кохання –це початок усього.

                                   


Кохання - вогнище, у яке обидва підкидають палички щоб воно горіло, це коли обидва оберігають його від вітру.... але тільки разом, тоді воно горить вічно... 



середа, 6 лютого 2019 р.

Крути...


Бій під Крутами – як це було…


Слава, слава Україні і її народу,
Що своїм життям безцінним захищав свободу,
Що довідну самостійність розумом відстояв,-
Тричі слава Україні і її героям. 





29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Під Крутами там молоде юнацтво 

На прю криваву з ворогами стало. 
За Україну, славу, честь й багатство 
Життя юнацьке своє там віддало. 



                                   


У бібіліотеці провели історичну мандрівку "Бій під Крутами - як це було...". Під час заходу ми з нашими читачами згадали про те, що:

"У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни. Назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність 
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну..."



Разом з нашими відвідувачами переглянули документальний фільм "Бій під Крутами - як це було..."
Провели дискусію про події на станції Крути, та згадали, що:
"27 Убитих вояків-студентів було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному кладовищі в центрі Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. . Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!». 
Наші користувачі ще раз згадали про те, що бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року. Це пам'ятна, однак трагічна для України подія – 5-годинний бій між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків "Вільного козацтва", що загалом нараховував від 400 до 800 вояків. 

Отже, кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих…

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, — грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся воїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

Павло Тичина, 1918 рік


Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії. Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.