четвер, 5 травня 2016 р.

Великодні зустрічі

На Великодні свята наших читачів чекав гарний сюрприз...

До нас на свята ми запросили майстриню-рукодільницю, яка живе у нашому селі Першотравневе - Трохименко Надія Іванівна.


Нашу Надію Іванівну ми знаємо давно. Вона дуже гарно вишиває. Але у першу чергу вона гарна дружина, чудова мати, адже має вона 5 дітей - 3 дочки та 2 сина.

"... Вишиваю, вишиваю,
Хрест за хрестиком кладу.
Все на щастя, все на долю,
А ніяк не на біду."

Пришла вишивальниця не з порожніми руками - принесла свої найкращі роботи з Великодніми мотивами - найулюбленіші, які ми зразу ж і вивісили на нашу стіну, щоб усі бачили.




Розповіла наша майстриня про себе: "Вишивати я вмію з самого дитинства. Була я у класі четвертому, коли вперше в руки потрапила голка з нитками... Спочатку у мене не виходило - то голку не так тримала, то нитки не такі (жили ми бідненько, на нитки грошей не вистачало, розпускали платки). Але потім подруга почала показувати, як правильно тримати голку, ділилася нитками. Потім моя тітка Жанна показала мені дома, як вишивати без вузликів, і в мене почало виходити. З часом несміливі, трішки кривенькі, хроменькі хрестики почали перетворюватись на гарні та рівні..."
Розповідь була цікава, Надія Іванівна шуткувала... Діти слухали з цікавістю, уважно.




Дуже любить Наша майстриня вишивати саме Великодні картини. Як вона самаговорить: "Вони, наче душу зігрівають, самі по собі вишиваються і на серці стає радісно і світло..."


Розповіла про те, як у її родині ждуть і зустрічають Христове Воскресіння, свої традиції, які писанки роблять, у який колір більше люблять крашанки красити... Ми дуже багато дізнались про традиції родини Трохименок.


Подякували ми нашу гостю за цікаву розповідь, побажали наснаги у її прекрасному захоплені, яке перерослу в улюблену справу і стиль життя, адже її роботи беруть на різні виставки, конкурси.
Народне вишивання - живе мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, а передати це живе іскристе диво наступним поколінням!



Немає коментарів:

Дописати коментар