Толерантність - крок до свободи

Якщо комусь допоможе

Твоя доброта і дружба твоя,

Ти щасливий, що день не марно прожито!

Ти на світі живеш не дарма!

Толерантність – це терпимість до іншої точки зору; способу життя, визнання за іншими права бути іншими. 

Декларація принципів толерантності

У нашій бібліотеці для наших користувачів було проведено інформхвилинку «Що таке толерантність» та оформлено виставку-тотем «Толерантність – крок до свободи». 

Перш за все розмова наша розпочалася з питання – «Що ж таке толерантність?» і взагалі звідки виникла традиція відзначати день торенантності.

Ми розповіли нашим слухачам, що міжнародний день толерантності — відзначається 16 листопада в усьому світі. Він урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 р. на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО з нагоди 50-річчя організації. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. Декларація проголошує «визнання того, що люди за своєю природоюрозрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним становищем, мовою, поведінкою і цінностям і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність». 

Біля нашого "Тотему Толерантності" відбулася дискусія між читачами. Кожен присутній висловлював свою точку зору, свою думку, яку охоче вислуховували і підтримували інші.

Вони зрозуміли, що сьогодні поняття «толерантність» має багато визначень: це співробітництво, дух партнерства, відмова від домінування та заподіяння шкоди, терпимість до чужих думок, визнання своєї рівності з іншими це вміння різних за світоглядом, несхожих один  на одного людей жити в мирі і злагоді та зберігати свою індивідуальність.

Усі бажаючі змогли виразити, те основне, що для себе винесли після спілкування у дружньому колі. 

Кожен знайшов своє ключове слово визначення "Толерантність", вписав його на листочку і приклеїв на наш "Тотем Толерантності".

Кожна країна особлива і жителі теж особливі. Ми різні, зовсім не схожі один на одного. У нас різний колір шкіри, ми говоримо на різних мовах, у нас різні звичаї і традиції. Але всі ми єдині в одному - ми люди. Люди на світло народжуються різними: несхожими, своєрідними. Щоб інших ти зміг розуміти, потрібно терпіння в собі виховати. Потрібно з добром до людей в будинок приходити, дружбу, любов у своєму серці зберігати! 

Наші користувачі для себе зробили висновки, що толерантність передбачає всього лише нормальні цивілізовані стосунки між людьми, адже світ і соціальне середовище багатомірні, а отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні бути одноманітні або бути на чиюсь користь.

«Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб»

Єдиний скарб у тебе – рідна мова,
Заклятий для сусіднього хижацтва.
Вона твого життя міцна основа,
Певніша над усі скарби й багатства.

П. Куліш

9 листопада ми з вами відзначаємо велике свято – День української писемності та мови. 

Свято було встановлене указом президента України Леоніда Кучми у 1997 році. А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Саме з нього вважають дослідники, і починається писемна українська мова.

Мелодійна, ніжна, солов’їна – не вистачить слів, щоб описати нашу рідну українську мову. Сьогодні нею розмовляють близько 45 мільйонів людей, і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

У Першотравневій сільській бібліотеці до нашого свята було проведено книжкову розкладку "Мов джерельна вода, Рідна мова моя!". на ній було представлено різні книги про мовні символи, про їх історію, також представлені словники.

Під час бесіди біля книжкової розкладки, слухачам розповіли про Нестера Літописця, історію виникнення такого свята, як День української писемності та мови. Користувачі слухали про те, що за допомогою мови ми мислимо, спілкуємось, висловлюємо думки і почуття. Опанування мови людина починає з дня свого народження. 

Мову, як і матір, не вибирають, а сприймають з материнським молоком. Вона єдина, як і мати, вірна та рідна серцю на асе життя. А забув свою мову - забув рідну домівку, зрадив свій народ. Один мудрець сказав; "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна".

До уваги наших слухачів було представлено презентацію "Рідна мова чиста, як роса".

В презентації були представлені історичні матеріали про літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, про самих творців писемності.

Українська мова – державна мова України, вона є рідною мовою українців, які проживають за межами нашої держави: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канади, США, Австралії та інших країнах.

Також було оформлено куточок , присвячений дню української писемності і мови.

Наші читачі гарно розповідають вірші про мову, тому під час заходу звучали вірші О. Олеся, П. Тичини, В. Сосюри.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним. (О. Олесь)

Любіть Україну, у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її вічно живу і нову
і мову її солов'їну. (В.Сосюра)

Тож давайте оберігати, плекати та звеличувати українську мову, мову наших пращурів. Адже як сказав великий український вчений, мовознавець Іван Огієнко: «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб».

Гріє душу село, моє рідне село.

Гріє душу село, моє рідне село.

І хлібом, і цвітом, і прадідом – дідом,
Гріє душу село, моє рідне село.
Моя отча земля, моя батьківська хата,
де із давніх-давен гріло серце Добро.

Першотравневому – 95.У цьому році наше славне село Першотравневе святкує своє 95-річчя з дня заснування.

Серед степів село моє чудове
там на світанні запахи медові,
теплом вітрів овіяні степи,
а в цьому краї народились ми.

Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Тільки в селі людина може так близько спілкуватися із природою, розуміти її душею. Наші маленькі села майже спорожніли, але для багатьох вони – маленька Батьківщина.

29 жовтня у селі Першотравневе відбулося свято, присвячене 95-річчю з дня його заснування та до дня визволення нашого села від німецько-фашистських загарбників.

Для наших односельців робітниками сільської ради, бібліотеки та клубу було організовано та проведено святковий концерт. 

Традиційно свято розпочалося з виступу сільського голови села Першотравневе Кузьмінського С.В., який привітав односельців зі святом і побажав миру, процвітання, благополуччя нашій громаді

Були вручені подарунки найстаршому жителю села, наймолодшому жителю, грамоти депутатам, пам’ятні подарунки захисникам Батьківщини, які проживають на території нашого села.

Село наші красиве і квітуче. Справжньою його окрасою є люди. Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч, вони скромні і працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя – то джерело людської мудрості і самовідданості

Для наших людей на святковому концерті звучали гарні пісні у виконанні Литвиненко О.В, Жолніної Н.О., Трохименко Л.М., Горбик О.Л., Шевченко В., Петренко Ангелінка: "Село, моє рідне село", "Ти солдат України", "Смуглянка", "Хай квітує Україна", "Ой, рушник, рушничок", 

Виконувались танці наймолодшими артистами – вихованцями дитячого садочку «Малятко». 

Також наймолодшими учасниками концерту було виконано українську пісню "Одна калина", глядачі з вдячністю допомагали малим артистам підспівувати цю пісню.

Звучав вірш "Балада", який виконала Мінакова Наталія і затронула у односельців найтонші куточки душі, та ритмічний танець, який виконала Могильна Марина.

Концерт супроводжувався показом презентації про наше славне село Першотравневе, яка складалася з фотографій, які були надані нашими односельцями.

На цьому свято не закінчилося. Воно продовжилося смачними частуваннями, танцями.
Свято пройшло весело, цікаво, смачно.
Тож хай процвітає наше славне, наше рідне село Першотравневе, хай буде мир та злагода у кожній родині та у нашій славній Україні!

Гей, козак - козаченко, Тай хоробре серденько...

Гей, козак-козаченко, 

Тай хоробре серденько...

І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.
Я.Яковенко

Історія кожного народу має свої символи. З часом, такий символ стає ознакою нації. Скажімо, для Америки – це «ковбой», «бізнесмен», для Японії – «самурай». А нашої історії неможливо уявити без козаччини.

14 жовтня щорічно відзначається День українського козацтва, а ще 14 жовтня козаки святкували свято Покрови Пресвятої Богородиці. Це був великий козацький день. Саме тоді відбувалася велика Генеральна січова Рада. На ній вирішували найважливіші питання козацького життя. Цей день історії запам’ятався всьому українському народу як найголовніше свято всіх людей, котрі відносять себе до козацького роду.

Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України.

У Першотравневій бібліотеці облаштовано народознавчий куточок "Козацька слава" і проведено мандрівку "Козацькими стежками".

Читачі слухали  легенди про козацьке життя, про свято Покрови, про Запорізьку Січ - колиску козацтва. Вони ще раз почули, що козакам були властиві такі риси характеру, як: добродушність, безкорисливість, щедрість, щирість, дружелюбність. Особливо козаки цінували власну свободу. Саме тому вони частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники зауважували гостинність, привітність і виняткову чесність, притаманну козакам.

Козаки — це вільні люди!

Козаки — безстрашні люди!

Козаки — борці за волю!

За народу кращу долю.

Лунали гарні вірші про козаків, їх відвагу та славу.

Розпускайте крила, сміливо злітайте

Шлях до волі і єднання у серцях плекайте.

Щоб у всіх кінцях і всюди, у кожній родині

Жила слава козацькая, Цвіла Україна.

Захисник - то є сила, слава і мужність своєї держави

Захисник - то є сила,
Захисник - то є слава,
Захисник - то є мужність -
Надійний щит Вітчизни.

За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишалися не почутими.

14 жовтня наша держава і ми разом з нею святкуємо День захисника України - свято мужності і честі.

Мужність, честь, сила і відвага — тільки кращі з кращих взяли присягу в лавах Збройних сил України. Наші хлопці готові стати на захист своєї Батьківщини, не втрачаючи жодної хвилини.

У Першотравневій бібліотеці пройшла година мужності "Захисник - то є сила, слава і мужність своєї держави".

У цей день ми згадали усіх, хто зараз захищає нашу славну країну.

Слухаючи розповідь бібліотекаря, користувачі розуміють, що службовці української армії — надійний щит Вітчизни, гарант територіальної цілісності і суверенітету.

Згадали ми з читачами, що говорив Тарас Шевченко: «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля», тож маємо шанувати тих, чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.

Збройні сили України своїми славними традиціями зобов’язані козацтву. Багато століть лунають над нашою землею пісні, які уславлюють козаків. Тож хай живе і донині слава козацька, слава України.

Життя моє - бібліотека!

Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір...
Я більше: Я Книгар!
Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому на перекір.

Як починається наше знайомство з дивовижним світом бібліотек? Для деяких з нас це місце є джерелом інформації, сховищем книг. Для інших - читальні зали бібліотеки стають місцем, куди можна прийти і попрацювати, сховатися від суєти і шуму, відчути тепло та затишок. Для третіх - бібліотеки - центри інтелектуального дозвілля, де можна з користю провести свій час і погортати сторінки журналів і книг. 

Щорічно у вересні ми відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек. Свято, під час якого ми працівники бібліотек, приймаємо щирі поздоровлення, сердечні побажання. У цей день наші бібліотеки перевтілюються у яскраві кольори з квітами та повітряними кульками. 

Ми для своїх користувачів проводимо у цей день розмаїття різних цікавих заходів: конкурси, виставки, розкладки, подорожі...

Нас приходять поздоровляти усі, хто любить читати і проводити свій вільний час у нас у бібліотеці. А бібліотека, у свою чергу перетворюється у гостинну господиню, яка хоче показати себе, так би мовити, "у всій красі".

У нашій бібліотеці для користувачів провели цикл заходів до Всеукраїнського дня бібліотек: книжкову розкладку "Життя моє - бібліотека", яка складалася з розділів - "Найстарша книга у бібліотеці", де ми розклали найстарші книжки, які знаходяться у нашій бібліотеці, 

-  "Наймолодша книга у бібліотеці", де ми поклали наймолодші книги. - "Найчитаніші книги у бібліотеці", де виклали книги, які набільше люблять читати.

Читачам ми запропонували найцікавіші факти про бібліотеки, приготувавши виставку -цікавинку "Цікаві факти про бібліотеки". 

На цій виставці розмістили найцікавіше про життя різних бібліотек у різні часи: про те, що перші бібліотеки створювались при храмах, про бібліотеки-склади, адже перші бібліотеки являли собою склад з глиняних табличок, що містили в основному укази і закони, про те, що саме римляни придумали публічну бібліотеку, хоча й у трохи дивній формі. Будь-хто міг почитати книгу в ... лазні - у спеціально облаштованій кімнаті, де книги не піддавалися впливу води і пари.

Було запропоновано факти і про нашу бібліотеку: спогади, фотографії...

У наше свято  нас приходять поздоровляти колеги, активні читачі. А обовязково приходять наші потенційні читачі і постійні гості - малята з дитячого садочку "Малятко". 

Як завжди не з порожніми руками. Цього разу вони подарували нам саморобні книжечки!

Ну і звичайно традиційна "Жива книга побажань". У ній наші читачі залишають свої побажання.

 

Деякі читачі вирішили спробувати себе у ролі бібліотекарів, так би мовити взяти у свої руки обов'язки бібліотекарів. Вони спробували виконати запити користувачів - шукати потрібні книги.

Підводячи підсумки нашого свята, ми зрозуміли, що користувачі люблять нашу бібліотеку, цінують працю бібліотекарів, завжди приходять на допомогу, коли потрібно. А значить бібліотека - це наше життя!

75 років: Бабин Яр

Забуттю не підлягає...

Бабин Яр...Полюс нелюдскасті... Наш біль.

Наша пам'ять. Одна з найстрашніших сторінок

літопису зла та страждань,

написана людською кров'ю.

75 років...

У цьому році виповнилось 75 років з дня найстрашнішої трагічної сторінки нашої історії - Бабин Яр...

У вересні ми відзначаємо початок подій у Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей. 

У Першотравневій сільській бібліотеці для користувачів було створено історичну експозицію "Бабин Яр: Забуттю не підлягає" і проведено історичний репортаж присвячений цим страшним подіям.

Цією експозицією ми хотіли передати увесь жах трагічних подій, які не жаліли навіть дітей...

Це дуже страшно, коли тебе зганяють у зазначене місце, вказане на листівці: "Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника - Доктерівській (коло кладовища)..."

Люди, йдучи, думали, що їх будуть переправляти у інші місця, подалі від пострілів та бомбувань... Деякі, звичайно, здогадувалися, що йдуть в останню путь у своєму житті...

Нашим користувачам ми хотіли розкрити суть трагедії Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства, формування історичної пам'яті сучасників, викрити людиноненависницьку політи­ку нацизму, усвідомлення того, що мир, життя і злаго­да між людьми — найвищі на землі цінності.

Нашим маленьким користувачам ми намагались пояснити, що немає на світі ціннішого скарбу, аніж людське життя.

Старшим відвідувачам було продемонстровано репортаж "Трагедія Бабиного Яру".

Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. 

Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, було знищено більше 30 тисячі євреїв. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено близько 100000 осіб. 

Нам хотілось своєю розповіддю підкреслити дуже важливі речі: людяність, життя, довіра, мужність. 

Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацизму: страхіття гітлерівських концтаборів, ма­сових розстрілів, душогубок, убивств...