Горить свіча, її вогонь нам серце випікає...

На підвіконні палахтить
Скорботи полум’я священне –
То свічка пам’яті горить
За всіх безвинно убієнних...

Наталка Тривайло

Роковини памяті жертв голодоморів... Як страшно чути такі слова...

У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.

Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, – це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. 

У нашій бібліотеці ми провели годину-реквієм "Горить свіча, її вогонь нам серце випікає...". 

Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.

"Ні не забудемо! Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 р. помирало в Україні 17 чоловік на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення. Страшна арифметика, та не вся , бо до неї треба додати розкуркулених і висланих у Сибір, розстріляних і замордованих у 1937-1939 р." (інформація з Інтернету)

У цей день разом з директором сільського будинку культури Горбик Юлією Вікторівною провели мітинг, присвячений роковинам пам'яті жертв голодоморів.

                                              

Саме їм – неоплаканим і невідспіваним, їм – похованим у спільних могильниках. Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани, було присвячено година-реквієм "Горить свiча, її вогонь нам серце випiкає" - пам’яті і скорботи.

                                         

"Від голоду помирали і старі, і молоді. Саме так влада поступила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття.Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.Ще досі живі свідки тих часів".(інформація з Інтернету)

"Найбільше від Голодомору постраждали Харківська, Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Житомирська області...".

Зачитували страшні факти наслідків голодомору, слухачі слухали зі слізьми на очах.
Читали вірші про страшний голод (Конокотіна Каріна, Горбик Діана, Сушко Надія Григорівна).