понеділок, 9 листопада 2015 р.

Мій рідний край, моя земля...

Є тисячі на Україні міст і сіл
Та є одне, що наймиліше в світі,
Бо в ньому народились я і ти,
І виростуть майбутні наші діти.

Наша "маленька батьківщина", вона завжди була, є і буде у нашому житті найважливішим куточком нашого серця. І розуміти ми починаємо це вже з дитинства, коли бачимо своїх батьків, свій дім, своїх близьких та рідних.
У дитячому садку нам починають розповідати історію нашої країни, нашого краю, нашого рідного села... 




У нашій Першотравневій бібліотеці пройшла цікава краєзнавча мандрівка по рідному селу Першотравневе разом з маленькими допитливими чомучками - малюками дитячого садка "Малятко" .



Спочатку малюки розповіли де вони живуть.
Вони це дуже добре знають: країна - Україна, край - Херсонщина, село - Першотравневе.



Ми відправились вулицями нашого села, адже у кожного є своя адреса - пішли по вулиці Миру, Першотравневій, а потім звернули на вулицю Гагаріна, повернули на Спортивну. Кожен розповів де він живе.


А потім всі разом проглянули презентацію, підготовлену бібліотекарем "Мій рідний край, моя земля..." В ній були зібрані фото усіх куточків нашого села - рідний дитячий садок, школа, центр села, усі пам'ятники, які знаходяться на території нашого Першотравневого. З цієї презентації дітлахи дізнались коли було створене наше село, хто жив і захищав наше село.


А тоді ми показали нашим малюкам, умільців нашого краю, показавши презентацію "Народі умільці нашого краю", яку підготували учениці 9 класу Трохименко Людмила та Конокотіна Карина. Деякі діти впізнали своїх рідних бабусь та тіток...
Дуже добре, що нашим малюкам ми показуємо і розповідаємо нашу історію.
Вони отримують дуже цінну інформацію,  нехай небагато і основне, але вони запам'ятають і пронесуть її через усе своє життя.

Цілющі соки батьківського дому
І двору, де ступила вперше я,
Знімають, як рукою, всяку втому,
Мов корінь, живить рід мене, сім’я.

Безсонні ночі, за дітей тривоги,
Пісень і ласки маминої квіт,
Що кличуть в дім з далекої дороги,
Нам оберегом стали, ніби щит.
Ольга Будугай "Витоки"







Немає коментарів:

Дописати коментар