В нашім серці Україна

Україно, соборна державо,
Сонценосна колиско моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях!

Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати – Батьківщина. В кожного одна Вітчизна і кожен має любити її.

Щороку 22 січня український народ із вдячністю згадує тих героїв, які намагалися відродити незалежну соборну українську державу.

Це свято відзначаємо в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

Сьогодні ми разом з нашими відвідувачами вели розмову про нашу неньку Україну. Кожен присутній відчував свою належність до рідної землі, народу, мови, історії та  гордість за свою Батьківщину.

У бібліотеці було проведено історичну експедицію "В нашім серці Україна" та облаштовано виставку "Соборна Україна", на якій зібрані матеріали про історію об'єднання нашої державу, підібрана відповідна література.

Кожен присутній дізнався, що Соборність включає у себе єдність і згуртованість. Це слово означає об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території.

Для читачів ми наголошували, що у тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. 

Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Також для користувачів нашої бібліотеки було показано презентацію "Соборна Україна" (матеріали з Інтернету). 

Складною і бурхливою була доля України. Топталися по ній орди чужинців, ворожі пазурі роздирали її тіло. Але Україна вистояла і сьогодні є єдиною, соборною і незалежною.

Метою нашої зустрічі було познайомити наших відвідувачів з історією Дня соборності України, хотілося, щоб ми змогли донести повагу до минулого Батьківщини, виховати національну свідомість та почуття гідності бути громадянином України, привити любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності. І я думаю що нам це вдалося, адже читачі слухали дуже уважно, підтримували розмову і робили висновки.

Ходімо щедрувати!



Щедрик, щедрик, щедрівочка
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати...

13 січня святкуємо свято Маланки, а 14 січня - свято Василя. У народі ці свята обєдналися, і тепер ми маємо Щедрий вечір або свято Маланки, або старий Новий рік. Це є продовження зимових новорічних святкувань.

Тож і до нас у бібліотеку завітала Маланка зі своїми щедрувальниками.

Ви впустіть, впустіть до хати

всіх нас любі друзі!

Принесли ми вам щедрівку -

В домі щастя буде.

Малята, як завжди принесли до бібліотеки веселий і святковий настрій нашим відвідувачам, показали як вони вміють співати та розповідати щедрівки, колядки.



Добрий вечір тобі, Пане Господарю!

Радуйся, ой радуйся земле!

Син Божий народився!..

А Коза у нас була, та найкраща, такої ні у кого немає!

Де Коза ходить, там жито родить.

А де Коза пасеться, там худоба ведеться!

Дай Боже, вечір добрий!

Дайте пиріг довгий,

А хоч коротенький,

Так мачку повненький,

Без ручок, без ніжок,

Щоб не побіг у сніжок!



Малята із задоволенням розповідали нам святкові віншування, адже знають - за їх старання вони отримають подарунки!

Щедрик-щедрик, винесіть вареник,

Грудочку кашки, кільце ковбаски,

Винесіть книш, бо пущу в хату миш,

Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу!





Традиція - є традиція, тож Маланка отримує по заслузі. Ми нашим маленьким щедрувальникам віддали зароблені гостинці, подякували за їх щедрівки та колядки, побажали усім здоров'я, та й відпустили далі Маланкувати!

Давні традиції - це безцінний скарб, який залишили нам наші давні пращури і ми дуже щасливі, що вони продовжують жити, що їх несуть ось такі маленькі янголятка.

Адже, допоки будеми ми берегти та цінувати наші народні традиції - допоки буде жити і процвітати наша славна Україна!

Сійся, родися, жито, пшениця,

Всяка пашниця,

На щастя, на здоровя,

На Новий рік,

Щоб краще вродило, як торік...



Зона біди нашої

Впаде на землю зірка — Чорнобиль,
Гіркими стануть річки й озера,
Замість лісів залишиться лиш пил,
Лиш пустка, чорнота, химера.

14 грудня ми відзначали день вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У Першотравневій сільській бібліотеці було оформлено інформаційний куточок і проведено екологічний набад "Тривожні дзвони Чорнобиля".

 

 

 

Під час заходу згадували екологічну катастрофу та її наслідки та згадували ліквідаторів цієї катастрофи, їх мужність і сміливість. Вони були серед перших і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: «Треба»,— вони нічого не питали, поїхали в «зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу.

 

 

 У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав.

 

 

 Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

 

 

Для наших читачів було показано презентацію "Зона відчудження".

Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...

 

Спеціальна техніка на допомогу людям

Наші Чомучки кожен день дізнають щось нове і цікаве, тому наша з ними зустріч у бібліотеці теж пройшла дуже цікаво і пізнавально.

 

Ми з ними дізнавались про дуже корисну спеціальну техніку, яка завжди приходить на допомогу людям.

 

Це спеціальні машини, такі як: "Швидка допомога", "Пожежна машина", тролейбуси, автобуси, бульдозери, крани на будівельних майданчиках та інші... Ми знайшли в Інтернеті дуже цікаву презентацію "Спеціальна техніка на допомогу людям" і наші маленькі відвідувачі дуже уважно слухали розповідь.

 

Про кожну спеціальну машину ми з вихователем Надією Григорівною розповідали нашим малюкам. Вони дізнались багато корисної інформації: для чого потрібна спеціальна техніка, за що відповідає кожна машина, у чому така техніка допомагає людям. 

Час героїв

Завітали до нашої бібліотеки малята  і разом з Надією Григорівною - вихователем дитячого садка "Малятко" ми провели патріотично-виховну годину "Час героїв".

І розповіли ми нашим малятам про те, що у наш дуже тривожний для нашої країни час і події, які зараз відбуваються, народжують справжніх героїв, які завжди готові стати на захист їх майбутнього, на захист нашої Батьківщини.

Розповіли про Небесну Сотню, яка стала на захист своїх рідних, на захист інтересів усіх людей, 

Також у цей день ми розповіли ще про одні трагічні події - ГОЛОДОМОР біля фото-розкладки "Безкровна війна".

Розповіли ми дітям, що повинні пам'ятати про тих, кого було вбито, пам'ятати про ненароджені мільйони співвітчизників у страшні часи голодомору...

Розповіли, що ми з ними можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті і щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

Запалимо свічки, щоб не забути...

Пекельні цифри та слова
У серце б'ють, неначе молот.
Немов прокляття, ожива
Рік тридцять третій…
Голод…Голод…

Голодомор...

Цими днями ми згадуємо страшну трагедію - геноцид нашого народу у 1932-33 роках, який не забути нам ніколи.
У нашому селі було проведено цикл заходів присвячений трагічним подіям нашої історії 1932-33 років.
26 листопада біля пам'ятного знаку жертвам Голодомору, встановленого в селі Першотравневе, разом з односельцями було проведено мітинг-реквієм "Свіча пам'яті горить, душа тліє і болить..."

Трохименко Людмила Миколаївна (директор СБК) читала баладу про одну сім'ю, яка не пережила клятий голод...

 Разом згадували історичні факти, називали страшні цифри, слухали спогади дитинства, почуті від матері (розповідала зі сльозами на очах пенсіонерка Гуліна Валентина Прокопівна), присутні уважно слухали... і ці історії нікого не залишили байдужими...

Присутнім були роздані невеличкі листівки. На них було зображено  пам'ятник жертвам голоду та ті "кляті колоски", за які розстрілювали людей під час голоду...

Наймолодший учасник мітингу поклав квіти біля памятного знаку.

Закінчили мітинг хвилиною мовчання та запаливши поминальну свічку усім неприкаяним душам, тим, яких не встигали оплакувати їх рідні, бо і самі вмирали...

Ми мусимо пам'ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

Потім разом піднялись до бібліотеки, щоб продовжувати заходи, присвячені пам'ятним страшним чорним подіям...

Увазі відвідувачів було представлено документальний фільм "Голодомор...".

Наша активна читачка Куньо Юлія прочитала нам вірш Яра Славутича "1933", який затронув найвіддаленіші струни нашої душі...

У Першотравневій сільській бібліотеці облаштовано тематичний куточок "Запали свічки, щоб не забути", де зібрані матеріали про страшні події, вірші, фотографії, знайдені в Інтернеті.

Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда –прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень.

Біля куточку наша молодь ознайомлюється з матеріалами, дискутує, бо дуже добре розуміє, що вона не має права допустити повтору цих трагічних подій, повинна пам'ятати. 

Юнацтво дискутує біля полиці з матеріалами.

У цей день ми провели цикл заходів, присвячений темі голодомору. Для користувачів бібліотеки було проведено історичну годину "Невигойна рана України".

Також для наших читачів було продемонстровано фільм "Страшний 33..."

І ще одну гірку істину зрозуміли наші слухачі після сьогоднішніх зустрічей: в могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалось з корінням.

Рано чи пізно, але обов'язково кожна людина і весь народ осмислить своє минуле.

Наші користувачі розуміють, що мільйони ні в чому не винних жертв, яких вже ніколи не повернеш, – це є наша пам'ять і водночас, застереження майбутнім поколінням всього людства.

Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.

Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.

О 16 годині ми з читачами запалили свічку пам'яті, як і інші небайдужі нашої країни.

Запаліть свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали…

Революція Гідності - це наша свобода.

Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна Сотня в вирій полетіла...

Вони загинули, але перемогли,
Бо віддали життя для перемоги.
Живу їх пам'ять вік шануєм ми,
Увічнивши, як обеліск безсмертя.

Цими днями Україна згадує трагічні події, що сталися на майдані у Києві та вшановує пам'ять Героїв Небесної Сотні.

Ці дні - це вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України.

У Першотравневій бібліотеці для юнацтва було проведено історичний репортаж "Революція Гідності - це наша свобода" та оформлено тематичну виставку.

Матеріали, представлені на виставці висвітлюють події на Майдані під час Революції гідності, розповідають про тих, хто  творив новітню історію України і ціною власного життя затвердив незворотність її демократичного поступу, про загиблих від пострілів снайперів, померлих у лікарнях героїв, названих народом «Небесною Сотнею». Найстаршому з них було 83 роки, наймолодшому – лише 17…

Разом зі слухачами ми поринули у ті трагічні події: "21 листопада 2013.

На майдані Незалежності у Києві пізно ввечері збираються люди, обурені рішенням уряду України зупинити на невизначений термін процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзом. Станом на 21:30 повідомляють приблизно про тридцятьох активістів, але їхня кількість постійно зростає. Люди залишаються на Майдані всю ніч...".

Цей історичний репортаж доводить до наших читачів суть минулих подій на Майдані, і зокрема, те, що революція гідності не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а й показала важливість національної ідеї.

Нині саме за наші патріотичні переконання триває боротьба, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного з нас. І наш обов’язок перед тими, хто загинув за Україну, пам’ятати про них, та зробити все можливе, щоб мрії про краще життя України стали реальністю.