середу, 20 грудня 2017 р.

Чорнобиль - наш біль, він пече у грудях...

Чорнобиль - наш біль, він пече у грудях...



Жорстокий, ніжний і свавільний світе,
Скажи скоріш, що діяти мені,
Тебе чи ненавидіти, а чи любити
У міражах чорнобильських вогнів?


14 грудня ми згадуємо трагедію нашої держави...
Ми згадуємо усіх загиблих в цій страшній Чорнобильській катастрофі...


"...26 квітня 1986 року о 1-23-44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.
Від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації..." (інформація з Інтернету)


 У бібліотеці було оформлено фото-колаж "Зона біди..."


Проведено екологічну годину "Чорнобиль - наш біль, він пече у грудях..." для читачів.


Зачитували матеріали про трагедію...
"...Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів почала проводити на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. Робота реактора стала нестабільною і неконтрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи - запізнілою, і 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи. Вони були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Потужність вибухів була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, і в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів..." (знайдено в Інтернеті)


У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ці­ною свого здоров'я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

З бідою, кажуть, тільки ніч
Потрібно перебути.
І знову сни прийдуть до віч,
Та біль принишкне спрутом.

Немає коментарів:

Дописати коментар