І пам'ять ожива вогнем пекучих ран, Ніколи не забути нам тебе, Афганістан...

Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза - 
Син не вернувся додому...

Відходить усе далі у минуле війна в Афганістані. 29 років тому завершився вивід останніх військ з цієї країни...

Для тих, хто був "там" - в Афганістані, - це мить, для людей старшого і середнього віку - 29 років, а для молоді - це вже майже давня історія... яка повторюється знову...

Ми не маємо права забувати подвигів тих, хто чесно виконував солдатський обов'язок за межами своєї країни - на чужій території, захищаючи чужих людей... 

У нашій бібліотеці було проведено годину-реквієм "І пам'ять ожива вогнем пекучих ран, Ніколи не забути нам тебе, Афганістан..."

Майже 9 років тривала кровопролитна війна, у якій брали участь наші юнаки. Таких юнаків було нагороджено бойовими урядовими нагородами - багатьох посмертно...

Багато з них не повернулися на рідну землю, до рідної оселі, не побачили рідних. Вони полягли навіки, кого поховали товариші, хто пошматований розлетівся в прах на гігантських фугасах...

Моя помічниця Каріна, розповідала нашим слухачам, що по офіційним даним у Афганській війні загинуло майже 15 тисяч осіб, 290 воїнів пропали без вісті... 

Для тих, хто побував в Афганістані й зараз перед очима постають жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни...

Для наших відвідувачів продемонстрували документальний фільм-спогад "Афганістан", де були відзняті документальні кадри боїв... Лунали спогади ветеранів Афганської війни...

 Читали сумні вірші, присвячені подіям Афганської війни:

Повідайте, повідайте синам,
Повідайте всім дітям, ветерани,
Які шляхи пройти судилось вам
Крізь полум'я Гардеса й Кандигара...

Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох з нас - загиблих не повернути. Наша пам'ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у ІІ Світовій, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат...