середа, 22 червня 2016 р.

Треба пам'ятати!




Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,
Залився болем, плачем, жалем.

 
Для нашої Батьківщини ця страшна війна розпочалася далекого 17 вересня 1939 року, коли нацистська армія захопила землі Західної України та принесла на своїх кривавих багнетах ті нелюдські страждання, які устиг вповні відчути народ Наддніпрянської України. А вже 22 червня 1941 року рожевий світанок поглинув кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей...

Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.


75 років тому рівно в 4:00, почали бомбордувати Київ, і всі почули ті страшні слова: "Почалася війна!".
 


Які страшні ті проклятущі слова - початок війни!
У Першотравневій бібліотеці до дня скорботи і вшанування загиблих у ІІ Світовій війні проведено годину-реквієм "22 червня. Треба пам'ятати!".
Знову і знову звучали спогади наших земляків-ветеранів, які поклали своє найцінніше багатство - життя, для того, щоб ми мали можливість жити.

 
Знову і знову зі спогадів ветеранів звучать вбивчі факти жорстокості: "...Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових, підпільників і цивільних, 4-5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Німеччини, частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8-10 млн осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств..."
 
 
Ті, що пройшли вогонь... Ми будемо їх завжди пам'ятати і будемо пам'ятати якою дорогою ціною здобували наші пращури наше мирне життя.
І у день скорботи і вшанування жертв ІІ Світової війни в Україні, ми згадуємо їх поіменно.
 

Немає коментарів:

Дописати коментар