О, мово рідна...

О, мово рідна,
мова нескінченна
Ти душу засіваєш назавжди...

Мова - це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

У бібліотеці проведено годину мовлення "О, мово рідна..."

Розгадування загадок...

Гра "Продовжити прислів'я..."

Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Мова - один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу.

Небесна Сотня! Пам'ять навіки...

Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе!

Ми на Майдані сотню днів стояли,
Боролись за Свободу, Волю, Честь,
І сто ночей спокійно ми не спали
І виганяли банду, що при владі, геть!

До 5-річчя пам'яті героям Небесної Сотні присвячується...

У бібліотеці провели годину пам'яті "Небесна Сотня! Пам'ять навіки..."

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А може, дощем на поріг упаду.

Звучать під час заходу вірші про Небесних героїв...

Болить душа...

Співа жива,

І лине тугою з небес.

Він з нами тут,

Він не вмирав.

Ісус воскрес! Ісус воскрес!

А з ним ті янголи святі

Що миротворцями були,

За праведні діяння їх

В Небесну Сотню нарекли...

"...У нас є герої. Герої-сучасники. Не колишні, майже казкові, а сучасники. Отже, маємо майбутнє, складне, але творче.

Взагалі, не маю схильності до пафосу, але тут не втримаюся – мені соромно, що загинув не я, а вони.

Я уникав такої нагоди – загинути. Так, я возив шини, ліки, носив їх куди треба, брав участь в культурних акціях на Майдані, писав тексти для підтримки духу і поліпшення настрою, але уникав нагоди загинути.

А хтось не уникав..." (Іван Семесюк)

Вічний біль Афганістану...

Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані –
Двадцятирічний мій земляк...

15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...».

У лютому ми вшановуємо пам'ять загиблих у афганській війні, згадуючи дату її початку та закінчення.

У бібліотеці провели годину патріотичності "Вічний біль Афганістану..."

Наш захід - це данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Велика Вітчизняна. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами.

Переглянуто документальний фільм "Біль Афганістану..."

Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти. 

Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони б були добрими майстрами, вчителями, лікарями, юристами, науковцями…Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…

Ми завжди пам'ятаємо!!!

Любов, як сонце, зігріває людини души і серця...

...Я не скажу і в пам'яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись...
Л.Костенко

Здавалося б, про любов сказано так багато, що всі слова уже були чиїмись.

Кохання існувало завжди і всюди, незалежно від часу, місця або ситуації. Кохання існує вічно. Коли все змінюється: часи, люди, мода, смаки і погляди на життя, кохання залишається незмінним.

                                 

До дня св.Валентина у нашій бібілотеці оформили  love-стіну "Любов, як сонце..." 

                         

...і провели свято любові "Любов, як сонце, зігріває людини души і  серця...". Говорили про любов, що допомагає нам посміхатися, яка заважає опустити руки, яка веде вперед, робить людину кращою. Ми  говорили про любов, що дарує крила, про любов, завдяки якій ми без страху дивимося в майбутнє, тому що любов є Надія.

                          

На нашій стіні бажаючі залишали зізнання у кохані бібліотеці

                                  

Лунали вірші про кохання, читачі слухали історію початка святкування незвичайного свята - свята св. Валентина...

Кохання... Це найпрекрасніше, що є в нашому житті. Кохання – це те, без чого неможливо було б уявити існування людства, те, заради чого помирають і живуть, те єдине, що здатне посунути гори і дістати з неба зірку. Кохання – двигун і причина всіх наших дій. Кохання –це початок усього.

                                   

Кохання - вогнище, у яке обидва підкидають палички щоб воно горіло, це коли обидва оберігають його від вітру.... але тільки разом, тоді воно горить вічно... 

Крути...

Бій під Крутами – як це було…

Слава, слава Україні і її народу,
Що своїм життям безцінним захищав свободу,
Що довідну самостійність розумом відстояв,-
Тричі слава Україні і її героям. 

29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Під Крутами там молоде юнацтво 

На прю криваву з ворогами стало. 

За Україну, славу, честь й багатство 

Життя юнацьке своє там віддало. 

                                   

У бібіліотеці провели історичну мандрівку "Бій під Крутами - як це було...". Під час заходу ми з нашими читачами згадали про те, що:

"У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни. Назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність 

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну..."

Разом з нашими відвідувачами переглянули документальний фільм "Бій під Крутами - як це було..."

Провели дискусію про події на станції Крути, та згадали, що:

"27 Убитих вояків-студентів було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному кладовищі в центрі Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. . Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!». 

Наші користувачі ще раз згадали про те, що бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року. Це пам'ятна, однак трагічна для України подія – 5-годинний бій між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків "Вільного козацтва", що загалом нараховував від 400 до 800 вояків. 

Отже, кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих…

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, — грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся воїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

Павло Тичина, 1918 рік

Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії. Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.

Сторінки української історії: ГОЛОКОСТ

Сторінки української історії: ГОЛОКОСТ

Світає, а тиша пахне горем, 

А тиша пахне бенкетом вороння* – 

Між сонцем, правдою і полем 

Роса здригається зрання. 

Війна – Кипить заобрій… чадіють зорі… 

Тут кривда захід** кров’ю розп’яла: 

Заплаче хто? Місяць на дозорі? 

Євреї йдуть у пастку край села…

"Могила"

«Голокост» - переслідування і масове знищення євреїв і циган у Німеччині під час Другої світової війни.

Цими днями ми вшановуємо пам'ять жертв Голокосту...

У бібліотеці проведено історичну годину реквієм "Сторінки української історії: ГОЛОКОСТ".

У роки Другої світової війни (1939-1945 роки) нацисти винищили на території Німеччини та окупованих країн Європи 6000000 євреїв

Надії ніц – мовчечки, покірно – 

Кнутом шмагає доля. Кривіє тінь. 

Покірно самим собі тернину – 

Могилу копати задля хотінь 

Чужих й несамовито-звірських; 

Задля всевладдя над всевсим… 

Життя одне й Бог сумує грізний 

І точить спис відплатищем кривим…
"Могила"

Могила дихала і тріскалась земля 

І вечір сповивав її імлою,

Могила байдужістю і житом поросла 

І дикому свавіллю даниною.

"Могила"

(Могила (власна назва) – ще з хазарських і монголо-татарських часів, де були великі битви поле носить назву Могила, там же були викопані траншеї і для холокосту.)

Дату 27 січня обрали не випадково, саме цього дня 1945 році війська визволили найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим (Аушвіц-Біркнау), розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися.

Проведено презентацію книги Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр"

Ми згадуємо Голокост тому, що ХХІ століття розпочалося з війн і терору. Ми згадуємо Голокост для того, щоб ніхто і ніколи не забув тих мільйонів ні в чому не винних жертв. Згадуючи Голокост, ми з надією й вірою дивимось у майбутнє. Ми згадуємо Голокост, аби зрозуміти, що нема геноциду проти когось, геноцид – завжди проти всіх.

Соборна Україна

Соборна Україна

 Таж хай це свято Злуки чи Соборності

Відродить наші паростки духовності,
Додасть любові до землі й народу

І допоможе цінувать свободу...· 

22 січня 1919 року ввійшло в історію як День Злуки або Соборності українських земель. Це була спроба обєднати усі українські землі в єдину державу.

Історія була жорстока до України. Протягом багатьох століть український народ не раз підіймався на боротьбу з поневолювачами...

День 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. Це був один з найпрекрасніших моментів нашої

історії. Високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі,Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам'ятаючи про незліченні жертви покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Живи і процвітай наша державо!

Бо ми того варті!!!